сонмище
СО́НМИЩЕ, а, с., книжн., ірон. Те саме, що сонм.
У славному місті Безпантелику Збиралося лицарів буй-турів без лику [ліку].. То зійшлися в «Народнім дворі» Всі поборники, буй-тури, богатирі.. А з-поза них невідступна Сорока Поглядала на сонмище (Фр., XI 1952, 354).
Словник української мови (СУМ-11)