сонцелюб

СОНЦЕЛЮ́Б, а, чол. Той (те), хто (що) любить сонце.

Я — сонцелюб. Я живу повним життям тільки влітку, тільки тоді, коли шаленів сонце (Іван Сенченко, Опов., 1959, 253);

Маленькі клени тягнулися вгору.. Жадібні сонцелюби, вони навперейми з іншими рвалися вгору, квапилися рости (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 93);

*Образно. Минуло п’ять років відтоді, як відійшов у вічність великий сонцелюб — поет-академік Максим Тадейович Рильський (Літературна Україна, 5.IX 1969, 1).

Значення в інших словниках

1. сонцелюб — -а, ч. Той (те), хто (що) любить сонце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сонцелюб — СОНЦЕЛЮ́Б, а, ч. Той (те), хто (що) любить сонце. Я сонцелюб. Я живу повним життям тільки влітку, тільки тоді, коли шаленіє сонце (І. Сенченко); Маленькі клени тягнулися вгору .. Жадібні сонцелюби, вони навперейми з іншими рвалися вгору, квапилися рости (С. Журахович).  Словник української мови у 20 томах