сонцелюб

СОНЦЕЛЮ́Б, а, ч.

Той (те), хто (що) любить сонце.

Я сонцелюб. Я живу повним життям тільки влітку, тільки тоді, коли шаленіє сонце (І. Сенченко);

Маленькі клени тягнулися вгору .. Жадібні сонцелюби, вони навперейми з іншими рвалися вгору, квапилися рости (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. сонцелюб — -а, ч. Той (те), хто (що) любить сонце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сонцелюб — СОНЦЕЛЮ́Б, а, чол. Той (те), хто (що) любить сонце. Я — сонцелюб. Я живу повним життям тільки влітку, тільки тоді, коли шаленів сонце (Іван Сенченко, Опов., 1959, 253); Маленькі клени тягнулися вгору..  Словник української мови в 11 томах