1. Словник української мови у 20 томах

сонцелюб

СОНЦЕЛЮ́Б, а, ч.

Той (те), хто (що) любить сонце.

Я сонцелюб. Я живу повним життям тільки влітку, тільки тоді, коли шаленіє сонце (І. Сенченко);

Маленькі клени тягнулися вгору .. Жадібні сонцелюби, вони навперейми з іншими рвалися вгору, квапилися рости (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонцелюб — -а, ч. Той (те), хто (що) любить сонце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сонцелюб — СОНЦЕЛЮ́Б, а, чол. Той (те), хто (що) любить сонце. Я — сонцелюб. Я живу повним життям тільки влітку, тільки тоді, коли шаленів сонце (Іван Сенченко, Опов., 1959, 253); Маленькі клени тягнулися вгору.. Словник української мови в 11 томах