1. Словник української мови у 20 томах

сонцелюбний

СОНЦЕЛЮ́БНИЙ, а, е.

Про того (те), хто (що) любить сонце.

Після вічних льодів та завивання пурги відігрівають [полярники] тут [на півдні] свої прогартовані душі, свої застуджені кості, забивають вечорами “козла” та вчаться розводити ніжні, раніш, може, й не бачені ними, сонцелюбні квіти (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонцелюбний — сонцелю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сонцелюбний — -а, -е. Який любить сонце. Сонцелюбні рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови