сороківець
СОРОКІ́ВЕЦЬ, вця, ч., заст. Те саме, що сорокі́вка 1.
— Пан дає по два сороківці за день орання (Фр., VIII, 1952, 10);
Рябі забралися в панське просо й розкошували доти, доки їх не зайняв лановий.. Вони, може, на сороківець зробили шкоди, а з чоловіка витягнуть карбованців з п’ять (Стельмах, І, 1962, 568).
Словник української мови (СУМ-11)