соснина
СОСНИ́НА, и, ж.
1. Окреме дерево сосни.
Самотня соснина в полі, бодай висока, але не довговічна й квола (Еллан, II, 1958, 67);
У затишку гіллястої, як дуб, соснини сів [Марко] на пень кимсь недавно зрубаного дерева (Чорн., Визвол. земля, 1959, 160);
// Деревина сосни.
Легіт з Карпат приносив запах соснини (Вітч., 4, 1965, 202);
// Гілка сосни.
Великі шиби уквітчалися.. сосниною, перистим папоротником, шовковою травою (Вас., І, 1959, 79).
2. збірн. Будівельний матеріал або дрова з сосни.
В землянці.. було тепло й чисто, як у добре доглянутій хаті, пахло присмаглою сосниною (Хор., Незакінч. політ, 1960, 73).
3. Сосновий гай, ліс; сосняк.
Зараз за селом… лісок, соснина… (Фр., IV, 1950, 185);
Поставали [Урущак та Нагорний] в соснині над крутим схилом (Горд., Дівчина.., 1954, 262).
4. Соснова колода або палиця.
Перечепився [Сидорчук] об соснину, яка лежала біля плоту, і мало не полетів сторч головою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 158);
— Андрійку! Ось палиця.. Микола поплазував до ополонки, штовхаючи поперед себе соснину (Збан., Курил. о-ви, 1963, 235).
Словник української мови (СУМ-11)