сосняк
СОСНЯ́К, а́, ч. Сосновий гай, ліс; соснова памолодь.
Барбара і Лашка вийшли погуляти в сосновій діброві.. Барбара знала місцевість, обіцяла сосняком провести подругу аж до річки (Ле, Наливайко, 1957, 246);
— Таки справді ростуть боровики в сосняку! — сказала я на велику радість Тарасика (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 142);
За кілька кілометрів зупинились [біженці] в густому, молодому сосняку (Коз., Гарячі руки, 1960, 233).
Словник української мови (СУМ-11)