спай
СПАЙ, ю, ч., спец.
1. Місце з’єднання спаяних частин; шов.
З’єднання .. кварцу з металами ускладнювалось тим, що матеріали мають різний коефіцієнт термо-розширення, внаслідок чого спай руйнується (Веч. Київ, 4.I 1974, 4);
// розм. Місце з’єднання частин чого-небудь.
Піч була з зелених водолазьких кахлів, та на спаях червоною глиною позамазувано (Кв.-Осн., II, 1956, 320).
2. Сполучення, з’єднання кількох різних металів або металу з неметалами.
Радіоелектроніка і електротехніка, машинобудування і вакуумна техніка — ці та інші галузі промисловості потребують багатьох деталей із спаїв неметалевих матеріалів з металом (Веч. Київ, 16.I 1967, 2);
// Компонент такого сполучення, з’єднання.
Якщо спаяти кінці двох металевих дротин, наприклад, з вісмуту і міді, і нагріти один із спаїв, залишаючи другий холодним, то в такому колі виникає електричний струм (Курс фізики, III, 1956, 109);
Електрорушійна сила термоелектричного елемента залежить від використовуваних матеріалів і різниці температур спаїв (Знання.., 11, 1965, 19).
Словник української мови (СУМ-11)