спалахувати
СПАЛА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАЛАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. тільки 3 ос., чим і без додатка. Раптово і швидко загорятися яскравим полум’ям; займатися.
Присіла [Оришка] перед ватрою і, ломлячи дрібно гілочки, любувалася, як вони спалахують (Хотк., II, 1966, 29);
Під час старту [космічного корабля] паливо спалахує. Тиск у камері підвищується до кількох десятків атмосфер (Веч. Київ, 16.VIII 1962, 3);
Оце спалахне віхоть,— ясний світ пробіжить по хаті, заграє на чорних шибках вікон (Мирний, III, 1954, 134);
Спалахнула дзвіниця, наче хтось засвітив велику свічку нагорі, щоб людям було видко на вулицях (Кочура, Зол. грамота, 1960, 152);
// безос.
Інколи ночами таки й справді горіло десь. Щоправда, зрідка й ненадовго — спалахне та й погасне скоро (Головко, II, 1957, 362);
// також у сполуч. із сл. вогонь, полум’я, пожежа, іскра і т. ін.
Скільки разів траплялось, що з малої іскри спалахувала й буяла велика пожежа (Скл., Святослав, 1959, 70);
Полум’я спалахнуло здоровими язиками (Н.-Лев., II, 1956, 36);
Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула на мент іскра (Коцюб., І, 1955, 346);
// тільки недок. При млявому або нерівному горінні час від часу розгорятися сильніше; займатися на мить.
Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в пітьмі (Томч., Жменяки, 1964, 152).
2. тільки 3 ос. Починати світити, світитися, сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло.
В царському дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла (Л., Укр., II, 1951, 324);
В безхмарну погоду часто в небі спалахує напрочуд гарне багатоколірне північне сяйво (Фіз. геогр., 5, 1956, 127);
Спалахує лампа під великим кольоровим абажуром (Мик., І, 1957, 406);
Спалахують фари, і сіється сніг… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 186);
Ось спалахнула сліпуча блискавка (Шиян, Баланда, 1957, 185);
Пучок сонячного проміння, як райдужна куля, спалахнув раптом на шпилі радіощогли (Донч., II, 1956, 143);
Спалахнула ракета, дерева шарахнулись врозтіч (Тют., Вир, 1964, 532);
// чим і без додатка. Раптово освітлюватися яскравим світлом.
Сліпучі спалахи залили небо, що гурчало і спалахувало безнастанно (Горд., Дівчина.., 1954, 151);
Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум’ям сніги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 315);
Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (Дор., Серед степу.., 1952, 18);
// тільки недок. При слабкому або нерівному світінні час від часу сяяти яскравіше; починати сяяти з більшою силою, ніж перед цим.
У вікні було світло, воно спалахувало нерівно, певно горіло в печі (Л. Укр., III, 1952, 565);
Над далекою шахтою спалахували відсвіти багрового полум’я (Донч., Шахта.., 1949, 9);
// Засвічуватися багатьма вогнями.
За шибками багатих будинків вже спалахували і сяяли тріпотливими вогниками величезні, під саму стелю, різдвяні ялинки (Тулуб, В степу.., 1964, 465);
Київ уже спалахував святковими ілюмінаціями Першотравня (Цюпа, На крилах.., 1961, 249);
Місто раптом спалахнуло нам назустріч рясними разками тьмяних у смерканні електричних огнів (Смолич, День.., 1950, 128);
// Раптово виникати (про постріл, вибух і т. ін.).
Попереду знову спалахує постріл, потім кілька пострілів зразу (Голов., Тополя.., 1965, 313);
Стріляли міномети. Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці (Тют., Вир, 1964, 312);
// Починати блищати, сяяти; виділятися блиском.
Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Л. Укр., І, 1951, 232);
На риштованнях спалахують цвяхи (Бажан, Вибр., 1940, 82);
Гривеник срібною плямочкою спалахнув на сонці, упав на гальку (Собко, Скеля.., 1961, 10);
// Різко виділятися своєю яскравою барвою.
Спалахували над його [Львова] кварталами червоні прапори (Цюпа, Назустріч.., 1958, 127);
Між блискавкою і громом Кущ калиновий спалахнув (Вирган, В розп. літа, 1959, 39).
3. тільки 3 ос., чим і без додатка. Починати блищати під впливом якихось почуттів, переживань (про очі).
Коли Вогневик говорив, очі його спалахували, на тонких губах грала посмішка (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157);
Люльки задиміли, як димарі, а чорні очі спалахнули, як вовчі (Коцюб., II, 1955, 152);
// Виявлятися у блиску очей (про почуття, переживання).
В примутнілих очах йому спалахували злі іскри (Коп., Лейтенанти, 1947, 197);
Раптом у зіницях Арсенія спалахнули хитруваті вогники (Ільч., Вибр., 1948, 132).
4. тільки 3 ос., перен. Раптово виникати, починатися, інтенсивно розвиваючись.
Спалахували сміх, вигуки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9);
Спалахувала бойова пісня (Трип., Дорога.., 1945, 59);
Слово за словом, і між ними вже спалахує чвара (Гончар, Тронка, 1963, 181);
В небуття відійшли ті часи, коли епідемії віспи, холери, чуми спалахували в селах та містах нашої країни (Веч. Київ, 25.Х 1968, 2);
За одну хвилину на кордоні спалахнув бій (Збан., Між.. людьми, 1955, 33);
Перед світанком стрілянина спалахнула з новою силою і потім притихла (Багмут, Записки.., 1961, 42);
// Раптово виникаючи, бурхливо розгортатися (про події, явища і т. ін.).
Події спалахнуть, ..застрибають так швидко, як ото кінострічка (Мас., Роман.., 1970, 253);
// Раптово зароджуватися (про почуття, бажання і т. ін.).
Кохання спалахнуло несподівано в її палкій істоті (Барв., Опов.., 1902, 399);
[Xвора:] В мені спалахнула ненависть До тих, що нищили мою любов (Л. Укр., І, 1951, 119);
В ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати (Ю. Янов., II, 1958, 206);
Раптом спалахнула в ньому гірка образа (Мик., Повісті.., 1956, 74);
// безос.
Жаль торкнув Івана, у грудях спалахнуло.. До грудей притиснув [жінку], як своє щастя (Вас., І, 1959, 302);
// Блискавично зринати в свідомості, пам’яті (про думки, згадки, рішення і т. ін.).
Раптом рвучко звів [Митько] голову..: така несподівана й блискуча спалахнула у голові думка (Головко, І, 1957, 369);
У свідомості [Гаркуші] спалахнула холодна блискавка: «Листа читати не варто» (Дмит., Обпалені.., 1962, 63);
// безос.
Раптом у голові спалахнуло ..— а чи не від Левка часом звістку якусь передасть панотець? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 171).
◊ При́страсті спала́хують див. при́страсть.
5. чим, від чого, рідко з чого і без додатка, перен. Раптово пройматися якимсь сильним почуттям; сильно збуджуватися, дратуватися, гніватися (про людину).
Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає на єпископа (Л. Укр., II, 1951, 231);
Більше цікавив Гайсина другий Рогач. Спалахує, як сухі дрова (Панч, На калин. мості, 1965, 150);
[Петро:] Як я накриво слово сказав, то ви зараз і спалахнули (Мирний, V, 1955, 137);
Гнівом спалахнув гордий боярин (Фр., VI, 1951, 103);
Вона почула знайомий спів і зрозуміла. І раптом спалахнула злістю: недобра радість наллялась їй в серце (Коцюб., II, 1955, 182);
Карній спалахнув з гніву і почав лаяти дочку (Гр., І, 1963, 409);
Вона вся спалахнула цікавістю. Це ж либонь таємниця доктора Гальванеску от-от має їй відкритися (Смолич, І, 1958, 83);
— Я клопотатимусь. Я доб’юся… Тут є хороші, чесні люди, — І спалахнув він весь бажанням одразу діяти (Тулуб, В степу.., 1964, 34);
— Відступати? — Боженко спалахнув від обурення (Довж., І, 1958, 179);
// тільки док., без додатка. Сильно розсердитися; скипіти.
Гафійка спалахнула. — Брехня! То люди брешуть. Він нічого не крав (Коцюб., II, 1955, 12);
— Як міг ти таке сказати? Як повернувся в тебе язик на такі речі? — спалахнула Ганна Михайлівна (Л. Янов., І, 1959, 371);
— Замовчи! — спалахнув Дорош, гнівно блиснувши окулярами (Тют., Вир, 1964, 189);
// тільки док., чим. Яскраво і пристрасно проявити себе в чомусь у певну мить.
Він рвучко ступив крок, аж до самого краю помосту, і раптом спалахнув натхненним словом над глухим шумом на майдані… (Головко, II, 1957, 310).
6. чим і без додатка, перен. Раптово вкриватися рум’янцем (від хвилювання, збудження, сорому і т. ін.).
Олеся спустила вії на щоки й спалахнула на виду (Н.-Лев., III, 1956, 138);
Лобода на мить спалахнув барвами сорому (Ле, Україна, 1940, 190);
— Я ще, здається, вашого хліба не переїла,— мов півонія спалахне Зося (Стельмах, І, 1962, 538);
— Оце тобі на та радуйся! — спалахнув лицем Хома і ще нижче опустив голову (Тют., Вир, 1964, 82);
Тамара, коли подала мені руку, спалахнула рум’янцем (Грим., Подробиці.., 1956, 82);
// Червоніти від припливу крові (про обличчя, щоки, вуха і т. ін.).
Її щоки спалахують, як мак, потім бліднуть, погасаючи (Ю. Янов., І, 1958, 182);
Він міркував. Час од часу його обличчя спалахувало (Досв., Гюлле, 1961, 29);
Її очі засяли; личко спалахнуло рум’янцем (Вовчок, І, 1955, 228);
Обличчя його раптом спалахнуло, він аж засяяв з радості (Мик., II, 1957, 325);
У Васі спалахнули.. вуха. Він розгублено дивився на свій план (Збан., Малин. дзвін, 1958, 170);
// Раптово з’являтися, яскраво проступати (про рум’янець).
Зла фарба спалахнула на її пещених щоках (Стельмах, І, 1962, 84);
Павлусь посміхнувся, і на щоках його спалахнув легкий рум’янець (Донч., II, 1956, 13).
Словник української мови (СУМ-11)