спардек
СПАРДЕ́К, а, ч., мор. Верхня легка палуба на трипалубних суднах XIX — початку XX ст. або палуба середньої надбудови на суднах сучасної конструкції.
Гасом, потім гарячою водою з милом шмарували спардек (Ткач, Жди.., 1959, 12);
Антон Васильович піднімається на спардек, його широка долоня впевнено лягає на штурвал (Літ. Укр., 13.VІІ 1965, 2).
Словник української мови (СУМ-11)