спас
СПАС¹, а, ч., церк.
1. Те саме, що спаси́тель¹.
Всі вийшли, цокнув замок два рази, і Лазар лишився між чистим ліжком, столом під настільником, напроти спаса (Коцюб., II, 1955, 194);
Надія помітила, що до кутка з нагородами Вовнига ставився з не меншою пошаною, ніж до святого спаса: сідаючи за стіл, він перехрестивсь до ікони і шанобливо вклонився до грамот (Баш, Надія, 1960, 246).
◊ Неха́й (хай) спас боро́нить!, заст.- те саме, що Неха́й (хай) бог боро́нить (милує)! ( див. бог).
Не перший твій та й не останній Влас, ..Он не таких стяло,— нехай боронить спас!..А що ж робитимеш? То сказано — війна! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 130).
2. Церква, монастир на честь спасителя (у 1 знач.).
Погулявши неділь ізо дві.,, йдуть було [запорожці] вже спалахнув він весь бажанням одразу діяти (Тулуб, В степу.., 1964, 34);
3. Назва кожного з трьох церковних свят, що відзначаються православною церквою з 1 по 15 вересня за старим стилем.
Прийшов спас, бери рукавиці про запас (Номис, 1864, № 468);
Дере на пасіці Панько свій мед на спаса (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127);
Поспіли груші й яблука на спаса (Довж., Зач. Десна, 1957, 504).
СПАС², у, ч.:
◊ Нема́ (нема́є) спа́су див. нема́.
Словник української мови (СУМ-11)