спаскуджений
СПАСКУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до спаску́дити.
Той тяжкий стогін не дійшов тільки до серця Марусі. Воно вже було спаскуджене, споганене коханням душогуба, і в той час, коли батько проклинав свого найлютішого ворога, донька молилася за його (Л. Янов., І, 1959, 311);
// спаску́джено, безос. присудк. сл.
Пильними очима водила [свекруха] по хаті невдоволена, здивована, мов за час її відсутності спаскуджено хату (Горд., II, 1959, 235).
Словник української мови (СУМ-11)