спектакль
СПЕКТА́КЛЬ, ю, ч. Театральна вистава.
Ішов «Запорожець за Дунаєм», Марко Лукич [Кропивницький] грав Карася. Спектакль справив на мене величезне враження (Минуле укр. театру, 1953, 12);
Була збудована сцена задля домашнього спектаклю (Мирний, V, 1955, 408);
Мама не знаю коли збереться тобі написать, бо тепер оця Маня Старицька втягла її в народні спектаклі, що Маня сама уряджує в чайній, то все репетиції та різна театральна справа… (Л. Укр., V, 1956, 285);
Театр потроху завмирав. Хвиля людей вже викотилася з нього. Тепер стукали двері скрізь за кулісами, випускаючи акторів. Спектакль закінчено (Ю. Янов., II, 1958, 159);
// перен. Яке-небудь цікаве, незвичайне видовище, дивний випадок і т. ін.
— Інтересний,— каже,— з степурівським дяком спектакль був учора в нас.. Новісінькі карти були в мене, і він… — Грищенко зареготав,— і він чисто порвав.. П’ять рублів я виграв у нього (Тесл., З книги життя, 1949, 112);
Лабораторія сповнилась хлюпанням води та дзенькотом посуду. Петушек був розчарований: очікуваний спектакль не відбувся (Шовк., Інженери, 1956, 47).
Словник української мови (СУМ-11)