спин

СПИН, у, ч.:

◊ Без спи́ну — те саме, що Без упи́ну ( див. упи́н).

Олеся була без краю, без міри щаслива: їй бажалось їхати, летіти без спину, без кінця (Н.-Лев., III, 1956, 145);

Нема́ (нема́є) спи́ну кому, чому — те саме, що Нема́ (нема́є) впи́ну (упи́ну) ( див. нема́).

[Мар’яна:] Козаки не так люблять! Козак коли полюбить, то нема йому спину на світі, на все готов для тієї, котору [котру] покохав (Вас., III, 1960, 33);

Дивна дівоча вдача — хоч і потомилися, а галасує душа, буйна веселість рветься, молодій силі нема спину (Горд., II, 1959, 48);

Не ма́ти (не зна́ти) спи́ну — те саме, що Не зна́ти упи́ну ( див. зна́ти).

Жаль у материнім серці не має спину, не знає угаву… (Мирний, І, 1949, 292).

Значення в інших словниках

1. спин — спин іменник чоловічого роду дія від: спини́ти  Орфографічний словник української мови
2. спин — -у, ч. Зупинка, затримка. Без спину — те саме, що Без упину (див. упин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спин — СПИН, у, ч.: ◇ Без упи́ну (рідше без спи́ну) див. упи́н; Нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (впи́ну, спи́ну і т. ін.) див. нема́; Не ма́ти (не зна́ти) спи́ну (впи́ну) див. ма́ти².  Словник української мови у 20 томах
4. спин — Спин, -ну м. Остановка, удержъ. см. упин. А пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. І. 125. ум. спинок. Нема спинку вдовиному синку. Чуб. V. 275.  Словник української мови Грінченка