спин

-у, ч.

Зупинка, затримка.

Без спину — те саме, що Без упину (див. упин).

Значення в інших словниках

1. спин — спин іменник чоловічого роду дія від: спини́ти  Орфографічний словник української мови
2. спин — СПИН, у, ч.: ◇ Без упи́ну (рідше без спи́ну) див. упи́н; Нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (впи́ну, спи́ну і т. ін.) див. нема́; Не ма́ти (не зна́ти) спи́ну (впи́ну) див. ма́ти².  Словник української мови у 20 томах
3. спин — СПИН, у, ч.: ◊ Без спи́ну — те саме, що Без упи́ну ( див. упи́н). Олеся була без краю, без міри щаслива: їй бажалось їхати, летіти без спину, без кінця (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. спин — Спин, -ну м. Остановка, удержъ. см. упин. А пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. І. 125. ум. спинок. Нема спинку вдовиному синку. Чуб. V. 275.  Словник української мови Грінченка