сплямований
СПЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сплямува́ти.
Никне Побожність і Віра, і діва небесна Астрея Землю, сплямовану кров’ю,— остання з богів — покидає (Зеров, Вибр., 1966, 303);
Прощай, германський монастире, колись славний, нещодавно сплямований співучастю в кривавих бандерівських злодіяннях (Мельн., Коли кров.., 1960, 46).
Словник української мови (СУМ-11)