сповіщати
СПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., перех. і неперех.
1. кого, що, рідко кому, чому, про кого — що, що, також із спол. що, коли. Давати знати комусь, повідомляти когось про кого-, що-небудь.
Ви мене сповіщали, що задля друкування Ви повість переписували окремо (Мирний, V, 1955, 432);
Він згадав, як Іванів голуб вже не раз сповіщав табір про повернення роти (Збан., Крил. гонець, 1953, 7);
Пароплав, що йшов з моря, наближався до берега і дав гудок, сповіщаючи про своє прибуття (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 30);
— Коли справа в вас піде до ладу, то дайте мені знати, сповістіть мені зараз (Н.-Лев., VI, 1966, 59);
[Кукса:] Дружечки! Ну ж, гукніть весільної! Сповістіть божий мир про нашу радість! (Кроп., І, 1958, 221);
Бронця .. поїхала на другий день до міста сповістити інспектора, що все склалося гаразд (Март., Ів., 1954, 458);
Може, оті сурмачі з сурмами, що поблискують їм у руках, тільки й ждуть, щоб обернутись і сповістити кожен своєму війську радісну вість? (Гончар, II, 1959, 403);
// кого. Повідомляти заздалегідь, попереджати.
Говориться в казці, що восени сповіщав баран козу теплим басом: — Зима буде-е! (Козл., Щури.., 1956, 201);
Зупинився [Жайсак] за півверсти від аулу і надіслав одного з жигітів [джигітів] сповістити наречену про своє наближення (Тулуб, В степу.., 1964, 382);
// Доводити до відома; інформувати.
Зустрічає [Даша] поїзди, знаходить людей, які з тривогою чекають пересадки, видає їм плацкарти, оформляє квитки і сповіщає, коли буде їхній поїзд (Жур., Вечір.., 1958, 207);
Доктор Гальванеску сповістив, що огляд його господарства Сахно може почати завтра (Смолич, І, 1958, 66);
// Робити донесення кому-небудь про щось; доповідати.
В штабі читалися його рапорти, де він гордо сповіщав, що його полк в складі ста двадцяти двох шабель готовий піти куди завгодно (Ю. Янов., II, 1958, 233);
Багратіон сповіщав, що пробитись через Могилів він не зміг (Кочура, Зол. грамота, 1960, 116);
Комбрига сповістили, що в районі Лисянки з’явилось близько двохсот німецьких танків, які йдуть на прорив (Збан., Т. Шашло, 1949, 44);
// Робити донос; доносити.
— Ні, цього не можна одкладувати [відкладати] далі! — рішуче промовив Андрій Петрович,— треба зараз же сповістити кого слід. Хай якнайшвидше беруть його звідціль (Вас., І, 1959, 297).
2. Подавати сигнал про що-небудь.
Не можемо ми звук отой забуть, Що сповіща повітряну тривогу (Перв., II, 1958, 212);
Сторож, тричі ударивши у дзвона, сповістив про свій прихід на нічну варту (Епік, Тв., 1958, 466);
Гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (Донч., VI, 1957, 82);
Дзвінок сповістив про кінець останнього уроку, але діти не підводились (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 29);
*Образно. При дорозі на межі його поля зеленіла верба. Жменяк не викорчовував її тільки тому, що вона першою сповіщала про весну (Томч., Жменяки. 1964, 6).
Словник української мови (СУМ-11)