сповіщати
СПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., кого, що і без прям. дод.
1. кого, що, рідко кому, чому, про кого – що, що, також із спол. що, коли. Давати знати комусь, повідомляти когось про кого-, що-небудь.
Ви мене сповіщали, що задля друкування Ви повість переписували окремо (Панас Мирний);
Він згадав, як Іванів голуб вже не раз сповіщав табір про повернення роти (Ю. Збанацький);
Пароплав, що йшов з моря, наближався до берега і дав гудок, сповіщаючи про своє прибуття (М. Трублаїні);
– Коли справа в вас піде до ладу, то дайте мені знати, сповістіть мені зараз (І. Нечуй-Левицький);
Бронця .. поїхала на другий день до міста сповістити інспектора, що все склалося гаразд (Л. Мартович);
Може, оті сурмачі з сурмами, що поблискують їм у руках, тільки й ждуть, щоб обернутись і сповістити кожен своєму війську радісну вість? (О. Гончар);
// кого. Повідомляти заздалегідь, попереджати.
Говориться в казці, що восени сповіщав баран козу теплим басом: – Зима буде-е! (П. Козланюк);
Зупинився [Жайсак] за півверсти від аулу і надіслав одного з жигітів [джигітів] сповістити наречену про своє наближення (З. Тулуб);
// Доводити до відома, доповідати; інформувати.
Зустрічає [Даша] поїзди, знаходить людей, які з тривогою чекають пересадки, видає їм плацкарти, оформляє квитки і сповіщає, коли буде їхній поїзд (С. Журахович);
Доктор Гальванеску сповістив, що огляд його господарства Сахно може почати завтра (Ю. Смолич);
Багратіон сповіщав, що пробитись через Могилів він не зміг (П. Кочура).
2. Подавати сигнал про що-небудь.
Не можемо ми звук отой забуть, Що сповіща повітряну тривогу (Л. Первомайський);
Сторож, тричі ударивши у дзвона, сповістив про свій прихід на нічну варту (Г. Епік);
Гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (О. Донченко);
Дзвінок сповістив про кінець останнього уроку, але діти не підводились (Є. Кравченко);
* Образно. При дорозі на межі його поля зеленіла верба. Жменяк не викорчовував її тільки тому, що вона першою сповіщала про весну (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)