сповіщатися
СПОВІЩА́ТИСЯ, а́ється, недок.
1. про кого – що, також із спол. що. Повідомлятися, ставати відомим.
– Ні, ти послухай, що тут сповіщається! – гукнув захоплено Орест (Олесь Досвітній);
Ярослав одержав з дому листа, в якому сповіщалось, що Ольга в супроводі батька приїде до Львова на новорічний бал (П. Колесник);
// безос.
Це був лист-сповідь, лист серця, в котрому Пашу сповіщалося про попереднє життя Герасима Львовича (Ю. Яновський).
2. Пас. до сповіща́ти.
По гучномовцях сповіщається весь цех, хто і як працював минулі 60 хвилин, яких добився показників, скільки прокатав металу понад завдання (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)