сповіщатися

СПОВІЩА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. про кого – що, також із спол. що. Повідомлятися, ставати відомим.

– Ні, ти послухай, що тут сповіщається! – гукнув захоплено Орест (Олесь Досвітній);

Ярослав одержав з дому листа, в якому сповіщалось, що Ольга в супроводі батька приїде до Львова на новорічний бал (П. Колесник);

// безос.

Це був лист-сповідь, лист серця, в котрому Пашу сповіщалося про попереднє життя Герасима Львовича (Ю. Яновський).

2. Пас. до сповіща́ти.

По гучномовцях сповіщається весь цех, хто і як працював минулі 60 хвилин, яких добився показників, скільки прокатав металу понад завдання (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me