споживати
СПОЖИВА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., СПОЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех.
1. Уживати як їжу, як питво; їсти або пити.
В голові йому вже добре бринить… Частує: — До тебе, куме, до тебе, Свириде! — а усе сам спожива… (Вовчок, VI, 1956, 264);
Засідали [газди] за мережаний стіл.. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру (Коцюб., II, 1955, 335);
Картоплю споживають у печеному, вареному, тушкованому та жареному вигляді (Картопля, 1957, 8);
Скільки дякували Мстиславові, що напоумив криниці зробити! Хоч і багато споживали води — та вистачало її на всіх (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 315);
— На темній вощині бджоли менше споживають меду (Стельмах, І, 1962, 595);
— Неси ж,— каже,— то [жито] назад Та спожий на щастя (Рудан., Співомовки.., 1957, 31);
— Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (Н.-Лев., II, 1956, 249).
Спожива́йте (спожи́йте) на здоро́в’я! (здоро́ві!) — усталений вислів, який уживають як відповідь на слова вдячності за щось.
Начальник подав дядькові жовтувату вузьку руку.— Спасибі за допомогу. — Споживайте на здоров’я,— засміявся невідомий (Стельмах, II, 1962, 229).
2. Використовувати, витрачати для задоволення яких-небудь потреб.
Близько тисячі возів проходить щоранку крізь каффські брами — і місто або споживає привезене або вантажить кораблі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 414);
Оскільки рослини споживають вологу протягом усього вегетаційного періоду, зрошувальну норму води подають не всю відразу, а частинами (Хлібороб Укр., 5, 1964, 20);
Лампа Едісона з вугільною ниткою була міцна, але споживала багато енергії, даючи порівняно мало світла (Фізика, II, 1957, 125);
— Люд не шкодує панського добра, якого неспроможний спожити в поході, нищить грамоти на привілеї панські (Ле, Наливайко, 1957, 24);
— Яке то щастя дано людині! — заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. — Отакий світ!.. ..Не вміє вона його спожити! (Гончар, III, 1959, 66).
Словник української мови (СУМ-11)