споживати

СПОЖИВА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., СПОЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех.

1. Уживати як їжу, як питво; їсти або пити.

В голові йому вже добре бринить… Частує: — До тебе, куме, до тебе, Свириде! — а усе сам спожива… (Вовчок, VI, 1956, 264);

Засідали [газди] за мережаний стіл.. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру (Коцюб., II, 1955, 335);

Картоплю споживають у печеному, вареному, тушкованому та жареному вигляді (Картопля, 1957, 8);

Скільки дякували Мстиславові, що напоумив криниці зробити! Хоч і багато споживали води — та вистачало її на всіх (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 315);

— На темній вощині бджоли менше споживають меду (Стельмах, І, 1962, 595);

— Неси ж,— каже,— то [жито] назад Та спожий на щастя (Рудан., Співомовки.., 1957, 31);

— Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (Н.-Лев., II, 1956, 249).

Спожива́йте (спожи́йте) на здоро́в’я! (здоро́ві!) — усталений вислів, який уживають як відповідь на слова вдячності за щось.

Начальник подав дядькові жовтувату вузьку руку.— Спасибі за допомогу. — Споживайте на здоров’я,— засміявся невідомий (Стельмах, II, 1962, 229).

2. Використовувати, витрачати для задоволення яких-небудь потреб.

Близько тисячі возів проходить щоранку крізь каффські брами — і місто або споживає привезене або вантажить кораблі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 414);

Оскільки рослини споживають вологу протягом усього вегетаційного періоду, зрошувальну норму води подають не всю відразу, а частинами (Хлібороб Укр., 5, 1964, 20);

Лампа Едісона з вугільною ниткою була міцна, але споживала багато енергії, даючи порівняно мало світла (Фізика, II, 1957, 125);

— Люд не шкодує панського добра, якого неспроможний спожити в поході, нищить грамоти на привілеї панські (Ле, Наливайко, 1957, 24);

— Яке то щастя дано людині! — заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. — Отакий світ!.. ..Не вміє вона його спожити! (Гончар, III, 1959, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споживати — Чи збігаються в спільному значенні лексеми вживати і споживати? Ці слова багатозначні. Але в розумінні “їсти, пити щось” вони виступають синонімами. Отже, можна сказати уживати (споживати) курятину, уживати (споживати) фрукти. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. споживати — спожива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. споживати — СПОЖИВАТИ, СПОЖИТИ -иву, -ивеш. 1. Уживати як їжу або питво; їсти: споживати смажену картоплю, споживати мед, споживати рибу, споживати воду. 2. Використовувати, витрачати щось для яких-небудь потреб: споживати електроенергію, рослини споживають воду. Літературне слововживання
  4. споживати — (харч) ЗАЖИВАТИ; (для своїх потреб) витрачати, використовувати, ужитковувати; спожитковувати. Словник синонімів Караванського
  5. споживати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  6. споживати — -аю, -аєш, недок., спожити, -иву, -ивеш, док., перех. 1》 Уживати як їжу, як питво; їсти або пити. Споживайте на здоров'я! — усталений вислів, уживаний як відповідь на слова вдячності за щось. 2》 Використовувати, витрачати для задоволення яких-небудь потреб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. споживати — СПОЖИВА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., СПОЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що. 1. Уживати як їжу, як питво; їсти або пити. В голові йому вже добре бринить... Частує: – До тебе, куме, до тебе, Свириде! – а усе сам спожива... Словник української мови у 20 томах
  8. споживати — ВИКОРИСТО́ВУВАТИ (брати що-небудь із користю, для власних вигод), КОРИ́СТУВА́ТИСЯ чим, з чого, ВЖИВА́ТИ (УЖИВА́ТИ) чого, ЗАСТОСО́ВУВАТИ, ПОСЛУГО́ВУВАТИСЯ чим, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, СПОЖИВА́ТИ рідше, ПОСЛУГУВА́ТИСЯ чим, рідше... Словник синонімів української мови
  9. споживати — Спожива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є, -ва́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. споживати — Спожива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. спожити, -живу, -веш, гл. Употреблять, употребить (въ пищу), потреблять, потребить. Споживайте, коли вам Бог судив. Ном. № 10522. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити і з панами добрими спожити. Чуб. III. 216. Словник української мови Грінченка