спозаранку

СПОЗАРА́НКУ, присл.

1. Дуже рано, на світанні, з раннього ранку.

То Доля грядки копле [копає], Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: — Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, спозаранку! (Фр., X, 1954, 16);

— Чого ти так спозаранку розреготалася? Іди в хату (Хотк., І, 1966, 103);

Він розбудив мене спозаранку (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 141).

2. Занадто рано, раніше, ніж треба.

Спозаранку лягав [Макар] спати й, добре спочивши, вставав свіжий, бадьорний [бадьорий] уранці (Л. Янов., І, 1959, 53);

[Борис:] Бач, деякі гості ще спозаранку учора пороз’їжджались, а Ізмайлови зостались ночувати (Кроп., І, 1958, 423);

*Образно. Чув молитви глухі.., Бачив сльози дітей і калік, І страждання чужі спозаранку Опекли моє серце навік (Шпорта, Мужність, 1951, 47).

Значення в інших словниках

1. спозаранку — спозара́нку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спозаранку — див. рано  Словник синонімів Вусика
3. спозаранку — присл. 1》 Дуже рано, на світанні, з раннього ранку. 2》 Занадто рано, раніше, ніж треба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спозаранку — СПОЗАРА́НКУ, присл. 1. Дуже рано, на світанні, з раннього ранку. То Доля грядки копле [копає], Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: – Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, спозаранку! (І. Франко); – Чого ти так спозаранку розреготалася?...  Словник української мови у 20 томах
5. спозаранку — ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано).  Словник синонімів української мови
6. спозаранку — Спозара́нку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)