спозаранку

СПОЗАРА́НКУ, присл.

1. Дуже рано, на світанні, з раннього ранку.

То Доля грядки копле [копає], Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: – Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, спозаранку! (І. Франко);

– Чого ти так спозаранку розреготалася? Іди в хату (Г. Хоткевич);

Він розбудив мене спозаранку (М. Трублаїні);

Був плач у селі, спозаранку бамкали церковні дзвони – кликали людей на сходку (з легенди);

Я не знаю, де ти спозаранку, Гублять твої губи ще кого!.. (М. Вінграновський).

2. Занадто рано, раніше, ніж треба.

Спозаранку лягав [Макар] спати й, добре спочивши, вставав свіжий, бадьорний [бадьорий] уранці (Л. Яновська);

[Борис:] Бач, деякі гості ще спозаранку учора пороз'їжджались, а Ізмайлови зостались ночувати (М. Кропивницький);

– Стефо? – мовив, коли вона підійшла. – Куди б так спозаранку? (Г. Колісник);

* Образно. Чув молитви глухі.., Бачив сльози дітей і калік, І страждання чужі спозаранку Опекли моє серце навік (Я. Шпорта).

Значення в інших словниках

1. спозаранку — спозара́нку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спозаранку — див. рано  Словник синонімів Вусика
3. спозаранку — присл. 1》 Дуже рано, на світанні, з раннього ранку. 2》 Занадто рано, раніше, ніж треба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спозаранку — ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано).  Словник синонімів української мови
5. спозаранку — Спозара́нку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. спозаранку — СПОЗАРА́НКУ, присл. 1. Дуже рано, на світанні, з раннього ранку. То Доля грядки копле [копає], Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: — Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, спозаранку! (Фр.  Словник української мови в 11 томах