сполотнілий
СПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сполотні́ти.
Полковник.. спинив свої примружені очі на сполотнілому обличчі Вадима Успенського (Панч, В дорозі, 1959, 66);
Він сидів проти вікна, німий і похмурий, ворушив сполотнілими губами та сумно похитував головою (Кучер, Прощай.., 1957, 218).
Словник української мови (СУМ-11)