сполотнілий
СПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до сполотні́ти;
// у знач. прикм.
Полковник .. спинив свої примружені очі на сполотнілому обличчі Вадима Успенського (П. Панч);
Він сидів проти вікна, німий і похмурий, ворушив сполотнілими губами та сумно похитував головою (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)