сполячений

СПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Який став схожим на поляка за звичаями, мовою, культурою і т. ін.

Прибув [на сеймик] і київський воєвода магнат Тишкевич, з українського православного роду, але вже зусім [зовсім] сполячений (Н.-Лев., VII, 1966, 160).

Значення в інших словниках

1. сполячений — споля́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. сполячений — -а, -е. Який став схожим на поляка за звичаями, мовою, культурою і т. ін. || сполячено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сполячений — СПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Який став схожим на поляка за звичаями, мовою, культурою і т. ін. Прибув [на сеймик] і київський воєвода магнат Тишкевич, з українського православного роду, але вже зусім [зовсім] сполячений (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах