сполячений

споля́чений

-а, -е.

Який став схожим на поляка за звичаями, мовою, культурою і т. ін.

|| сполячено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. сполячений — споля́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. сполячений — СПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Який став схожим на поляка за звичаями, мовою, культурою і т. ін. Прибув [на сеймик] і київський воєвода магнат Тишкевич, з українського православного роду, але вже зусім [зовсім] сполячений (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. сполячений — СПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Який став схожим на поляка за звичаями, мовою, культурою і т. ін. Прибув [на сеймик] і київський воєвода магнат Тишкевич, з українського православного роду, але вже зусім [зовсім] сполячений (Н.-Лев., VII, 1966, 160).  Словник української мови в 11 томах