споночіти

СПОНОЧІ́ТИ, і́є, док., безос. Настати, проявити свої ознаки (про ніч).

На дворі вже зовсім споночіло (Гр., І, 1963, 409);

Ввечері, тільки споночіло, тихий стук пролунав біля дверей невисокої.. хати Кравчуків (Собко, Нам спокій.., 1959, 73);

Вже воно [сонце] при заході, вже скоро воно й зовсім сховається, і споночіє надворі (Гончар, II, 1959, 129).

Значення в інших словниках

1. споночіти — споночі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. споночіти — -іє, док., безос. Настати, проявити свої ознаки (про ніч).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. споночіти — СПОНОЧІ́ТИ, і́є, док., безос. Настати, проявити свої ознаки (про ніч). На дворі вже зовсім споночіло (Б. Грінченко); Ввечері, тільки споночіло, тихий стук пролунав біля дверей невисокої .. хати Кравчуків (В.  Словник української мови у 20 томах
4. споночіти — СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм.  Словник синонімів української мови
5. споночіти — Споночі́ти, -чі́є, -чі́ло  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)