споночіти
СПОНОЧІ́ТИ, і́є, док., безос.
Настати, проявити свої ознаки (про ніч).
На дворі вже зовсім споночіло (Б. Грінченко);
Ввечері, тільки споночіло, тихий стук пролунав біля дверей невисокої .. хати Кравчуків (В. Собко);
Вже воно [сонце] при заході, вже скоро воно й зовсім сховається, і споночіє надворі (О. Гончар);
Промайнуло два тижні, вже добре споночіло, аж Боже мій! – заходить в хату Гриць (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)