1. Словник української мови у 20 томах

споночіти

СПОНОЧІ́ТИ, і́є, док., безос.

Настати, проявити свої ознаки (про ніч).

На дворі вже зовсім споночіло (Б. Грінченко);

Ввечері, тільки споночіло, тихий стук пролунав біля дверей невисокої .. хати Кравчуків (В. Собко);

Вже воно [сонце] при заході, вже скоро воно й зовсім сховається, і споночіє надворі (О. Гончар);

Промайнуло два тижні, вже добре споночіло, аж Боже мій! – заходить в хату Гриць (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споночіти — споночі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. споночіти — -іє, док., безос. Настати, проявити свої ознаки (про ніч). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споночіти — СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм. Словник синонімів української мови
  4. споночіти — Споночі́ти, -чі́є, -чі́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. споночіти — СПОНОЧІ́ТИ, і́є, док., безос. Настати, проявити свої ознаки (про ніч). На дворі вже зовсім споночіло (Гр., І, 1963, 409); Ввечері, тільки споночіло, тихий стук пролунав біля дверей невисокої.. хати Кравчуків (Собко, Нам спокій.. Словник української мови в 11 томах