спотіти
СПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Укритися потом; спітніти.
Така хата тепла, що спотієш дрижачи (Укр.. присл.., 1963, 25);
— Нехай наїдається добре, поки аж спотіє (Кв.-Осн., II, 1956, 473).
Словник української мови (СУМ-11)СПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Укритися потом; спітніти.
Така хата тепла, що спотієш дрижачи (Укр.. присл.., 1963, 25);
— Нехай наїдається добре, поки аж спотіє (Кв.-Осн., II, 1956, 473).
Словник української мови (СУМ-11)