спотілий

СПОТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до споті́ти.

Увесь спотілий, задиханий і перетомлений, він ледво [ледве] дихав (Фр., VII, 1951, 351);

Він витер рукою своє спотіле чоло (Григ., Вибр., 1959, 66).

Значення в інших словниках

1. спотілий — споті́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. спотілий — див. мокрий  Словник синонімів Вусика
3. спотілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до спотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спотілий — СПОТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до споті́ти. Увесь спотілий, задиханий і перетомлений, він ледво [ледве] дихав (І. Франко); Він витер рукою своє спотіле чоло (Грицько Григоренко).  Словник української мови у 20 томах