спочувати

СПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., рідко.

1. Те саме, що співчува́ти.

Я люблю тебе так через те, Що на других ти мало похожа,.. Що ти здатна життя зрозуміть, Спочувати в борні чоловіку (Граб., І, 1959, 440);

Люди спочували йому, але далі спочуття діло не йшло (Коцюб., І, 1955, 339);

Горпина цілком спочувала Мелашці (Л. Янов., І, 1959, 152);

— А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує абихто! Свої думки-гадки повимовляю, поплачу… (Вовчок, 1, 1955, 261).

2. Те саме, що відчува́ти.

— Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю, в мене серце схне!.. (Вовчок, І, 1955, 222).

Значення в інших словниках

1. спочувати — спочува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спочувати — -аю, -аєш, недок., спочути, -ую, -уєш, док., рідко. 1》 Те саме, що співчувати. 2》 Те саме, що відчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спочувати — СПОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., рідко. 1. Те саме, що співчува́ти. Я люблю тебе так через те, Що на других ти мало похожа, .. Що ти здатна життя зрозуміть, Спочувати в борні чоловіку (П.  Словник української мови у 20 томах
4. спочувати — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
5. спочувати — Спочува́ти, -ва́ю, -ва́єш кому  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)