споєння
СПО́ЄННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спо́їти.
2. Місце, де що-небудь споюється, з’єднується.
Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних і гиблем на споєннях вигладжених ялиць (Фр., VI, 1951, 74).
Словник української мови (СУМ-11)