споєний
СПО́ЄНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спої́ти.
Жорстоко б’ють [заробітчани] нещасних, споєних прикажчиками новачків (Гончар, Таврія, 1952, 56);
*Образно. Приходить на землю благодатне літо. Сповнене воно буде славних трудових звершень, споєне ритмом праці людей (Рад. Укр., 18. V 1968, 1).
СПО́ЄНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спо́їти.
Біг хлопець і.. кричав: — Сіроlla! сіроllа!.. [Цибуля! цибуля!] До кого гукав він? Кому хотів продавати? Чи не камінням отим, що були споєні вперше в суцільну стіну, а тепер знову почали жити окремим життям? (Коцюб., II, 1955, 401).
Словник української мови (СУМ-11)