1. Словник української мови в 11 томах

споєний

СПО́ЄНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спої́ти.

Жорстоко б’ють [заробітчани] нещасних, споєних прикажчиками новачків (Гончар, Таврія, 1952, 56);

*Образно. Приходить на землю благодатне літо. Сповнене воно буде славних трудових звершень, споєне ритмом праці людей (Рад. Укр., 18. V 1968, 1).

СПО́ЄНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спо́їти.

Біг хлопець і.. кричав: — Сіроlla! сіроllа!.. [Цибуля! цибуля!] До кого гукав він? Кому хотів продавати? Чи не камінням отим, що були споєні вперше в суцільну стіну, а тепер знову почали жити окремим життям? (Коцюб., II, 1955, 401).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споєний — спо́єний 1 дієприкметник доведений до сп'яніння; доведений до алкоголізму спо́єний 2 дієприкметник скріплений Орфографічний словник української мови
  2. споєний — див. п'яниця Словник синонімів Вусика
  3. споєний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до споїти. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до споїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. споєний — СПО́ЄНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до спої́ти. Жорстоко б'ють [заробітчани] нещасних, споєних прикажчиками новачків (О. Гончар); Але ж помітну частину “захисників” складали особи, споєні дефіцитною горілкою... Словник української мови у 20 томах
  5. споєний — Спо́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)