споєний
СПО́ЄНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до спої́ти.
Жорстоко б'ють [заробітчани] нещасних, споєних прикажчиками новачків (О. Гончар);
Але ж помітну частину “захисників” складали особи, споєні дефіцитною горілкою, яка в надлишку поставлялася батьками тіньової економіки (Б. Олійник);
* Образно. Приходить на землю благодатне літо. Сповнене воно буде славних трудових звершень, споєне ритмом праці людей (з газ.).
СПО́ЄНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до спо́їти.
Біг хлопець і .. кричав: – Сіроlla! сіроllа!.. [Цибуля! цибуля!] До кого гукав він? Кому хотів продавати? Чи не камінням отим, що були споєні вперше в суцільну стіну, а тепер знову почали жити окремим життям? (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)