спринтер
СПРИ́НТЕР, а, ч. Бігун, плавець і т. ін. на коротку дистанцію.
Тепер придивився, — нене моя! — там футболіст, там штангіст, там стрибун, там снайпер, там — спринтер (Вишня, І, 1956, 399);
Після урочистого відкриття змагань на бігові доріжки стадіону вийшли кращі спринтери Радянського Союзу (Рад. Укр., 19.IX 1950, 4);
*У порівн. Під поглядами глядачів стаю несхожим сам на себе: меткий, сміливий, холоднокровний і швидкий, мов спринтер (Ю. Янов., II, 1954, 19).
Словник української мови (СУМ-11)