спричинюваний
СПРИЧИ́НЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до спричи́нювати.
Про значення землеробства в житті древньоруського народу можна судити і з того, що неврожаї, спричинювані несприятливими кліматичними умовами, приводили до голоднеч (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 397);
// У знач. прикм.
Збудники інфекції різноманітні: на першому місці за тяжкістю спричинюваних виявів стоїть стрептокок (Хвор. дит. віку, 1955, 46).
Словник української мови (СУМ-11)