1. Словник української мови в 11 томах

спричинюваний

СПРИЧИ́НЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до спричи́нювати.

Про значення землеробства в житті древньоруського народу можна судити і з того, що неврожаї, спричинювані несприятливими кліматичними умовами, приводили до голоднеч (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 397);

// У знач. прикм.

Збудники інфекції різноманітні: на першому місці за тяжкістю спричинюваних виявів стоїть стрептокок (Хвор. дит. віку, 1955, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спричинюваний — спричи́нюваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спричинюваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до спричинювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спричинюваний — СПРИЧИ́НЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до спричи́нювати. Про значення землеробства в житті древньоруського народу можна судити і з того, що неврожаї, спричинювані несприятливими кліматичними умовами, приводили до голоднеч (з навч. літ.); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах