сприяти
СПРИЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.
1. Позитивно впливати на що-небудь.
Кожна комісія сприяє й допомагає в роботі тієї галузі, яку їй доручено вести (Вишня, День.., 1950, 69);
Гарячі літні дні перед новим урожаєм.. сприяли швидкому дозріванню південних фруктів (Дмит., Наречена, 1959, 79);
// Створювати відповідні умови для здійснення, виконання і т. ін. чого-небудь.
Викриттю незаконних методів Кошубського сприяли й колгоспники з сусідних сіл (Дмит., Розлука, 1957, 197);
Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (Цюпа, Три явори, 1958, 17);
// Подавати допомогу в чому-небудь.
Кадровий політпрацівник, він знав тисячі шляхів до серця солдата. І Хаєцький, невпинно зростаючи сам, водночас сприяв і майорові в його роботі. (Гончар, III, 1959, 206);
Бойовим діям військ Радянської Армії сприяв могутній партизанський рух, який розгорнувся на окупованій ворогом території (Ком. Укр., 6, 1961, 44);
// Бути причиною або наслідком виникнення, існування і т. ін. чого-небудь.
Швидкому зростанню міського населення України в цілому сприяв прихід робітників у міста для роботи в промисловості (Нар. тв. та етн.. 3, 1964, 26);
Алкоголь сприяє загостренню старих хвороб і є іноді джерелом багатьох нових захворювань організму (Наука.., 10, 1958, 31);
// Створювати, викликати бажання виконувати яку-небудь дію.
Шановний Друже!.. Не раз хотіла раніше писати,.. обставини посприяли відновленню перерваного листування (Л. Укр., V, 1956, 242);
Побачивши суворе обличчя Ширяєва, яке ніяк не сприяло люб’язній розмові, Іван Сошенко раптом зробив найприємнішу усмішку (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 98).
◊ Сло́вом і ді́лом сприя́ти див. сло́во.
2. Потурати кому-небудь.
— Старий голова розпустив село, а найбільше сприяв парубоцтву та дівоцтву (Н.-Лев., III, 1956, 353).
Словник української мови (СУМ-11)