спросоння

СПРОСО́ННЯ, присл. У напівсонному стані, не зовсім прокинувшись.

Стара попадя дрімала. Інколи спросоння вона чіплялась до якогось слова (Коцюб., І, 1955, 323);

Спросоння птах крилами затріпоче, про щось у сні зашепчеться трава… (Сос., Близька далина, 1960, 295);

— Мамочко! — спросоння прошепотіла Орися і розкрила очі (Ів., Таємниця, 1959, 84);

*Образно. Зашелестіла трава, зашуміли спросоння дуби (Донч., V, 1957, 572).

Значення в інших словниках

1. спросоння — спросо́ння прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спросоння — пр., спросонку, зі сну, ф. не продерши очей, з непродертими очима.  Словник синонімів Караванського
3. спросоння — [спросон':а] присл.  Орфоепічний словник української мови
4. спросоння — присл. У напівсонному стані, не зовсім прокинувшись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спросоння — СПРОСО́ННЯ, присл. У напівсонному стані, не зовсім прокинувшись. Стара попадя дрімала. Інколи спросоння вона чіплялась до якогось слова (М. Коцюбинський); Спросоння птах крилами затріпоче, про щось у сні зашепчеться трава... (В. Сосюра); – Мамочко!...  Словник української мови у 20 томах
6. спросоння — СПРОСО́ННЯ (не зовсім прокинувшись, у напівсонному стані), СПРОСО́НКУ, ЗІ СНУ. Василько спросоння позіхав. Йому перебили сон (А. Хижняк); — Мамо, — шепочу я. — А ти знаєш, морем шпигуни крадуться до берега... — Ти спросонку, Даню? — Ні, мамо, я не сплю (Ю. Збанацький).  Словник синонімів української мови
7. спросоння — Спросо́ння, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)