спротивитися

СПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. спроти́вляться; док.

1. Стати противним, осоружним; остогидіти.

[Вартоломей:] Доки ти була пановою полюбовницею, доти я тебе й почитував; а тепер, як ти панові спротивилась, то й я тобою гидую (Кроп., III, 1959, 76);

Вже їй і робота спротивилась, нудно їй стало самій у хаті (Григ., Вибр., 1959, 320).

2. Не погодитися з ким-, чим-небудь; запротестувати проти когось, чогось; вчинити опір комусь.

— Чи батько твій та мати не спротивляться, як я прийду до тебе з старостами? — спитав Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 341);

Ціла хвиля народу разом кинулась до сіней, але Йон енергічно [енергійно] спротивився: він буде пускати лиш по одному, по двоє (Коцюб., І, 1955, 282).

Значення в інших словниках

1. спротивитися — спроти́витися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спротивитися — -влюся, -вишся; мн. спротивляться; док. 1》 Стати противним, осоружним; остогидіти. 2》 Не погодитися з ким-, чим-небудь; запротестувати проти когось, чогось; вчинити опір комусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спротивитися — СПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. спроти́вляться; док. 1. Стати противним, осоружним; остогидіти. [Вартоломей:] Доки ти була пановою полюбовницею, доти я тебе й почитував; а тепер, як ти панові спротивилась, то й я тобою гидую (М.  Словник української мови у 20 томах
4. спротивитися — спроти́витися набриднути, остогиднути (ср, ст): А коли мені спротивилися ті балачки, вийшов на прохід (Авторка)||сприкритися  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. спротивитися — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. спротивитися — Спротивитися, -влюся, -вишся гл. Опротивѣть, сдѣлаться противнымъ. Ти хочеш спротивитись самому Богу. Левиц. Пов. 91.  Словник української мови Грінченка