спротивіти

СПРОТИ́ВІТИ, ію, ієш, док. Стати противним, осоружним; остогидіти.

Митрополитові все те спротивіло: він позіхнув і почав жартувати (Н.-Лев., І, 1956, 364);

Як не грала [Настя] очима, а він оминав її хату. Мабуть, вельми спротивіла йому ще дівкою, як ганялася за ним (Мушк., Серце.., 1962, 251);

— І з лиця злиняла, еге ж? Знаю — злиняла, ..не хочеться на себе і в дзеркало глянути. Спротивіло, остогидло все! (Гончар, II, 1959, 258);

Ніхто навіть виду не подав, що бачить, як Павло боїться моря, як воно йому спротивіло (Кучер, Голод, 1961, 428).

Значення в інших словниках

1. спротивіти — спроти́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спротивіти — -ію, -ієш, док. Стати противним, осоружним; остогидіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спротивіти — СПРОТИ́ВІТИ, ію, ієш, док. Стати противним, осоружним; остогидіти. Митрополитові все те спротивіло: він позіхнув і почав жартувати (І. Нечуй-Левицький); Як не грала [Настя] очима, а він оминав її хату.  Словник української мови у 20 томах
4. спротивіти — СПРОТИ́ВИТИСЯ (стати противним, огидним, таким, що викликає відразу), СПРОТИ́ВІТИ, ОБРИДНУТИ, ОГИ́ДНУТИ розм., ОСТОГИ́ДНУТИ підсил. розм., ОСТОГИ́ДІТИ підсил. розм., ОПРОТИ́ВІТИ розм., ОГИ́ДІТИ рідко.  Словник синонімів української мови