спрофанований
СПРОФАНО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до спрофанува́ти.
[Люцій:] Традиції замінить нова легенда, ще не збайдужіла, не спрофанована. А римські цноти нехай відродяться у християнських — вони доволі схожі між собою (Л. Укр., II, 1951, 421).
Словник української мови (СУМ-11)