співний
СПІ́ВНИ́Й, спі́вна́, спі́вне́, рідко. Стос. до співу.
За прийнятою в теоретичних працях класифікацією існує три основних типи віршової інтонації: пісенний, або співний, для якого характерна симетрична структура рядків, декламаційний (риторичний, ораторський) і говірний (розмовний) (Рад. літ-во, 6, 1966, 41);
// Схожий на спів; наспівний, співучий.
Мчимо з боїв на мить додому з піснями й сонцем на вустах.. І знов — назад, на бій, де кличе тонкий і співний кулі свист… (Сос., II, 1958, 339);
Розливалась мова її співна В коридорах довгих — там і тут (Бичко, Простота, 1963, 83);
// Співочий (про птаха).
Ти пурхай із гілки на гілку, Ти будь соловейком співним! (Крим., Вибр., 1965, 240).
Словник української мови (СУМ-11)