спідній
СПІ́ДНІЙ, я, є.
1. Який міститься внизу; нижній.
Стіни церкви знадвору, зокола оббиті дощечками..: верхній рядок закриває спідній для захисту церкви од великих карпатських дощів (Н.-Лев., II, 1956, 401);
Спідні галузки смерек, тонкі і посохлі, звисали додолу, як руда борода (Коцюб., II, 1955, 347);
Марійка похапцем розрізала до спідньої шкуринки свіжоспечену хлібину (Стельмах, II, 1962, 235);
Комендант прикусив спідню губу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 92).
Спі́дня кише́ня — кишеня, що міститься з внутрішнього боку одягу — піджака, пальта і т. ін.
Давид мовчки й обережно сховав листа.. аж у спідню кишеню піджака (Головко, II, 1957, 124);
Вихор розстебнув бушлат і вийняв з спідньої кишені потерту книжку (Кучер, Чорноморці, 1948, 41).
2. Який надягають під убрання (про білизну).
З-під куцої гімнастьорки в сержанта виглядала охвістям спідня сорочка (Гончар, III, 1959, 8);
Кум запалив недогарок і, як був, у самих спідніх штанях.. пройшов до плитки (Хор., Незакінч. політ, 1960, 74);
Вона вишила.. на всій його спідній білизні монограми (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 158);
// у знач. ім. спі́днє, нього, с. Білизна, яку надягають під убрання.
Вночі люди залишались у самому тільки спідньому, спали неспокійно, обливалися потом (Збан., Єдина, 1959, 220);
// у знач. ім. спі́дні, ніх, мн. Підштанки, кальсони.
Звелів [полковник] двірському кравцеві та шевцеві обшить мене. Пошили мені.. скількись сорочок та спідніх, чоботи, картуз, жилетку і штани (Збірник про Кроп., 1955, 7);
Явтушок дістав десь циганську голку.. й, сховавшись під возом у самих спідніх, лагодив собі верхні штани (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 101).
Спі́дня спідни́ця — спідниця, яку надягають під убрання.
— Няня, давайте чорну спідницю!.. Стійте, стійте, дайте перше спідню, червону, шовкову спідницю, бо я не знайду (Л. Укр., III, 1952, 603).
Словник української мови (СУМ-11)