спідній
СПІ́ДНІЙ, я, є.
1. Який міститься внизу; нижній.
Стіни церкви знадвору, зокола оббиті дощечками..: верхній рядок закриває спідній для захисту церкви од великих карпатських дощів (І. Нечуй-Левицький);
Спідні галузки смерек, тонкі і посохлі, звисали додолу, як руда борода (М. Коцюбинський);
Марійка похапцем розрізала до спідньої шкуринки свіжоспечену хлібину (М. Стельмах);
Комендант прикусив спідню губу (Д. Бедзик).
2. Який надягають під убрання (про білизну).
З-під куцої гімнастьорки в сержанта виглядала охвістям спідня сорочка (О. Гончар);
Кум запалив недогарок і, як був, у самих спідніх штанях .. пройшов до плитки (А. Хорунжий);
Вона вишила .. на всій його спідній білизні монограми (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// у знач. ім. спі́днє, нього, с. Білизна, яку надягають під убрання.
Вночі люди залишались у самому тільки спідньому, спали неспокійно, обливалися потом (Ю. Збанацький);
// у знач. ім. спі́дні, ніх, мн. Підштанки, кальсони.
Звелів [полковник] двірському кравцеві та шевцеві обшить мене. Пошили мені .. скількись сорочок та спідніх, чоботи, картуз, жилетку і штани (з наук.-попул. літ.);
Явтушок дістав десь циганську голку .. й, сховавшись під возом у самих спідніх, лагодив собі верхні штани (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)